• (094) 915 56 72
  • (0412) 46-86-72
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26506327

 


 

 

ПОСТАНОВА

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 

                                                                                                                   справа №  0670/2598/12 

 

                                                                                                                                     категорія  9.5

 

 

25 вересня 2012 р.                                                                                                       м. Житомир

 

 

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді   Капинос О.В. ,

при секретарі -       Антощук Є.С.,

за участю представника позивача, представника відповідача, 

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом  Комунального підприємства Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші"  

до   Державної фінансової інспекції в Житомирській області   

про  скасування вимоги №06-07-17/633 від 27.01.2012 р.,-

 

встановив:

 

      Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним  позовом, в якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просить скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Житомирській області  № 06-07-17/633 від 27.01.2012 року.

 

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період з 28.12.2011 року по 16.01.2012 року працівниками Державної фінансової інспекції в Житомирській області (далі-ДФІ) проведено перевірку державних закупівель Комунальним підприємством "Житомирський обласний лікувальний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" (далі- КП "Дениші). За наслідками проведеної перевірки було складено акт та винесено оскаржувану вимогу "Про усунення порушень виявлених перевіркою державних закупівель в КП "ЖОЛСЦРЗ "Дениші". З результатами проведеної перевірки та прийнятою вимогою позивач не погоджується та вважає, що під час перевірки працівниками контролюючого органу було необ"єктивно та не в повній мірі досліджено всі аспекти закупівель, здійснених КП "Дениші" та порушено норми чинного законодавства України. Вказав, що всі закупівлі у перевірений період проходили на  підставах та в обсягах, передбачених укладеними договорами (угодами) з постачальниками товарів (послуг), які були укладені до вступу в силу Закону України "Про здійснення державних закупівель", який набрав чинності з 01.07.2010 року. У відповідності до норм Конституції України, закон не має зворотної дії в часі, крім випадків пом"якшення (скасування) юридичної відповідальності. Крім того, що стосується збитків завданих КП "Дениші" внаслідок придбання продуктів харчування у приватних підприємців по завищених цінах на суму 9895,14 грн., то позивач зазначає, що відповідачем було прийнято до уваги умови договорів на поставку продукції, а було взято до уваги середні роздрібні ціни на продукти харчування, надані Головним управлінням статистики у Житомирській області.

 

Також, позивач зазначив, що КП ЖОЛОСЦРЗ "Дениші" не фінансується з Державного та місцевих бюджетів, не користується будь-якою податковою пільгою, є платником єдиного внеску, тому сфера дії Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 року № 2289-VI не розповсюджується на господарську діяльність підприємства.

 

Представник позивача позовні вимоги підтримав, мотивуючи їх вищенаведеними підставами. Просив позов задовольнити.

 

Представники  відповідача проти позову заперечили. Вказали, що Закон України "Про здійснення державних закупівель" застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються  за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товарів, послуг дорівнює або перевищує 100 тис. грн., а робіт - 300 тис.грн.. В акті перевірки № 06-07-09/008 від 23.01.2012 року вказано лише ті закупівлі, процедури по яких відбулися протягом 3-4 кварталів 2010 року та протягом 1-3 кварталів 2011 року, тобто після вступу в законну силу Закону України "Про здійснення державних закупівель". Наявність у позивача  договорів (угод)  не є підставою для проведення закупівель із порушенням чинного законодавства, оскільки ці угоди як такі, що протирічать законодавству,  мали б бути переукладенні.

 

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши наявні письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Судом встановлено,  що  Державною фінансовою інспекцією в Житомирській області проведено перевірку державних закупівель в Комунальному підприємстві "Житомирський обласний лікувально-санаторний центр радіаційного захисту для дитячого та дорослого населення "Дениші" за 2008-2010 роки та завершений період 2011 року, про що складено акт № 06-07-09/008 від 23.01.2012 року.

 

З акту вбачається, що перевіркою річного плану закупівель на 2010 рік та завершений звітний період 2011 року встановлено, що закупівлі на товари, роботи, послуги здійснювалися без річного плану та відповідних розрахунків потреб.

 

Так, перевіркою первинних документів, а саме: банківських виписок, платіжних доручень, розрахунків-фактур, видаткових та прибуткових накладних, встановлено, що КП "Дениші" в 2010 році без визначених законодавством процедур закуплено в населення продуктів харчування на загальну суму 1206776,01 грн.

 

Крім того, КП "Дениші" протягом 3-4 кварталів 2010 року та 1-3 кварталів 2011 року, в порушення вимог п.1,п.5 ст.2,ст.4 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 року  здійснено закупівлю товарів без проведення  визначених процедур закупівлі на загальну суму 2676153,88 грн.

 

На підставі висновків акту перевірки ДФІ в Житомирській області винесено вимогу № 06-07-17/633  від 27.01.2012 року "Про усунення порушень виявлених перевіркою державних закупівель в КП "ЖОЛСЦРЗ "Дениші", відповідно до яких позивача зобов"язано:

 

1. Розглянути та опрацювати матеріали перевірки та вжити відповідні заходи щодо повного усунення виявлених порушень, недоліків, та недопущення їх у майбутньому.

 

2. За результатами розгляду акту притягнути  до відповідальності осіб, винних   в допущених порушеннях, які зазначені в акті перевірки.

 

3. Відобразити в обліку КП "Дениші" дебіторську заборгованість перед ПП ОСОБА_1 - в сумі 8136,21 грн., перед ПП ОСОБА_2 - в сумі 1373,34 грн., перед ПП ОСОБА_3 - в сумі 385,59 грн. та провести претензійно-позовну роботу з ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_2 щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів або постачання відповідного товару. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих витрат, шкоду в порядку та розмірі встановленому ст.130-136 Кодексу законів про працю.

 

4. Забезпечити проходження членами комітету з конкурсних торгів навчання з питань організації та здійснення процедур державних закупівель.

 

Суд не погоджується з даними вимогами відповідача з огляду на таке.

 

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 

Статус державної фінансової інспекції (контрольно-ревізійної служби)  в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" № 2939-XII від 26.01.1993 року в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2939).

 

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2939, головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

 

Частиною 2 вказаної статті Закону передбачено, що державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

 

Перевірка державних закупівель полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання підконтрольними установами законодавства про державні закупівлі та проводиться органами державної контрольно-ревізійної служби на всіх стадіях державних закупівель. Результати перевірки державних закупівель викладаються в акті.

 

Статтею 10 Закону встановлено, що Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право:

 

1) перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

 

2) безперешкодного доступу при проведенні ревізій на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підконтрольним установам, для їх обстеження і з'ясування питань, пов'язаних з ревізією; призупиняти бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами у випадках, передбачених законом;

 

3) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів державної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на цю мету коштів;

 

4) вимагати від керівників підконтрольних установ, що ревізуються, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників зазначених підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться ревізія, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України;

 

при проведенні ревізій вилучати у підприємств, установ і організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про зловживання, а на підставі рішення суду - вилучати до закінчення ревізії оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, який скріплюється підписами представника органу державної контрольно-ревізійної служби та керівника відповідного підприємства, відповідної установи, організації, та залишенням копій таких документів таким підприємствам, установам, організаціям;

 

5) одержувати від Національного банку України та його установ, банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об'єктів, що ревізуються, а від інших підприємств і організацій, в тому числі недержавних форм власності, - довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, установами, організаціями, що ревізуються. Одержання від банків інформації, що становить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність";

 

6) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що ревізуються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході ревізій;

 

7) пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

 

8) у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;

 

9) накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення;

 

10) звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів;

 

12) проводити у суб'єктів господарювання, які мали правові відносини з підконтрольною установою, зустрічні звірки з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підконтрольної установи.

 

Системний аналіз наведених норм дає можливість зробити висновок, що до повноважень відповідача не відносяться повноваження щодо зобов'язання суб'єктів господарювання проводити претензійно-позовну роботу. Крім того, чинним законодавством України взагалі не передбачено зобов'язання будь-яких осіб проводити претензійно-позовну роботу.

 

Що стосується застосованої відповідачем до укладених між позивачем та приватними підприємцями договорів методики визначення звичайних цін, то суд зазначає таке.

 

Відповідно до Закону України від 01.06.2010 року № 2289-VI "Про здійснення державних закупівель" (далі-Закон № 2289) цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень.

 

Як вбачається з укладених договорів з ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2, ціна товару вказується у акті закупівлі на кожну поставку товару. В ціну товару включена вартість тари, упаковки та маркування.

 

Будучи допитана як свідок головний бухгалтер КП "Дениші" ОСОБА_4 пояснила, що у зв"язку із специфікою діяльності, підприємством не складаються річні плани закупівель, оскільки кількість закуплених товарів (продуктів харчування)  напряму залежить від кількості викуплених путівок,  а тому спрогнозувати яка кількість людей буде відпочивати в санаторії на початок року практично неможливо. Тобто, в перевірений період розрахунок потреби в продуктах харчування здійснювався по факту та залежав від кількості відпочиваючих.  Щодо ціни на закуплені товари, то свідок пояснила, що санаторій являється лікувальним закладом, а тому якості харчування відпочиваючих приділяється особлива увага. Підприємством проводиться закупівля продуктів харчування найвищої якості  (відбірного товару), ціна на який може різнитися від середньої, яка склалася на ринку.

 

Також,  відповідно ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

 

З листа Головного управління статистики у Житомирській області від 13.09.2012 року  № 10-18/244 вбачається, що розрахунок індексу споживчих цін на споживчі товари (послуги) проводиться в окремих адміністративно-територіальних одиницях, які відібрані Держстандарстом України. До цього переліку входять міста: Житомир, Бердичів, Коростень, Новоград-Волинський, Коростишів та Коростень. Середні ціни на кожний товар-представник по області розраховуються як середньогеометричні зважені.

 

Тобто, дані, які  використовував відповідач для висновку про закупівлю товарів КП "Дениші" по завищеним цінам бралися в цілому по області, а тому суд  вважає, що вони не могли бути застосовані до тих товарів, які були закуплені позивачем.

 

Зокрема, як встановлено в судовому засіданні, позивач здійснював закупівлю продуктів харчування за місцем свого знаходження або в найближче розташованих населених пунктах - в основному це  м. Житомир та Житомирський район, оскільки доставка товару безпосередньо впливала на його ціну.

 

Таким чином, висновки відповідача про закупівлю продуктів харчування, а відтак і про завдання збитків на суму  9895,14 грн. є необґрунтованими та безпідставними.

 

Крім того,  ч.1 ст. 629 Цивільного кодексу України  визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

 

Відповідно до ч.1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права виконати свої обов'язки відповідно до договору.

 

Таким чином, у разі, якщо договір не припинив дію у встановленому законодавством порядку та зобов'язання прийняті замовником (учасником) не виконані, виконання зобов'язань сторонами договору має здійснюватись з дотриманням норм Цивільного кодексу України.

 

Згідно зі ст.5 Цивільного кодексу України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність.

 

Ураховуючи, що Закон № 2289 не містить норми щодо зворотної дії в часі, норми цього Закону не розповсюджуються на договори про закупівлю, укладені до введення його в дію.

 

При цьому виконання зобов'язань сторонами договору без зміни умов договору про закупівлю, укладеного до набрання чинності Закону, не потребує застосування норм цього Закону.

 

Оскільки договори з ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 були укладені в 2010 році, тому до них не повинні застосовуватися процедури, визначені в Законі № 2289.

 

Також судом враховується, що відповідно до ч.4 ст.71 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. 

 

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 25.05.2012 року, було закрито провадження справі щодо головного лікаря КП "ЖОЛСЦРЗ "Дениші"  ОСОБА_5 у зв"язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-14 Кодексу про адміністративні правопорушення, а саме: порушення вимог ст.2 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

 

Крім того, відповідно до п.21 ст.1 Закону № 2289 підприємства - підприємства, утворені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, у тому числі державні, казенні, комунальні підприємства, а також господарські товариства, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об'єднання таких підприємств (господарських товариств).

 

Згідно ч.2 ст.2 Закону № 2289 цей Закон застосовується до підприємств, визначених у п. 21 ч.1  ст. 1 цього Закону, у разі якщо підприємства відповідають хоча б одній з таких ознак:

 

1) підприємство користується податковою пільгою, передбаченою податковим, митним законодавством України, - протягом користування такою пільгою;

 

2) підприємство відповідно до закону звільнено від обов'язку сплачувати заборгованість перед бюджетами, за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за зобов'язаннями перед фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування - протягом календарного року від дати такого звільнення;

 

3) отримує пряму або опосередковану бюджетну підтримку, в тому числі у вигляді компенсації частини витрат або відшкодування відсотків за кредитами, - протягом календарного року від дати одержання бюджетної підтримки.

 

Таким чином, у разі, якщо підприємство не відповідало жодній з наведених ознак, то дія Закону № 2289 не розповсюджувалася на такого суб"єкта при здійсненні ним закупівель товарів, робіт і послуг за кошти, отримані від господарської діяльності.

 

Як вбачається з матеріалів справи розмір внеску до статутного фонду КП "Дениші" Житомирською обласною радою складає 0 грн. Крім того, в перевірений період підприємство не отримувало бюджетної підтримки  у будь-якому вигляді, а також не було звільнено від сплати податків та обов"язкових платежів до державних цільових фондів, не користувалося іншими пільгами. Всі проведені закупівлі було здійснено за рахунок коштів, які отримані від здійснення власної господарської діяльності підприємства.

 

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги відповідача винесені з порушенням вимог закону, а тому підлягають скасуванню.

 

Керуючись ст.ст. 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 

 

постановив:

 

Позов задовольнити.

Скасувати вимоги Державної фінансової інспекції в Житомирській області №06-07-17/633 від 27.01.2012 р..

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

 

Головуючий суддя                                                                         О.В. Капинос

 

Повний текст постанови виготовлено: 02 жовтня 2012 р.


Назад